З ім’ям Бога Всемилостивого і Милосердного

Стосовно питання існування Бога люди поділились на тих, хто вірить у Нього; тих хто не вірить у Нього, і тих, хто можливо через розумову лінь, ще не замислювався над цим.

Всі не можуть мати рацію одночасно, тому що якщо ми кажемо про щось чи когось, то воно або існує, або ні – середнього варіанта бути не може.

Що до ідеї, що кожен має рацію по-своєму, то це лише вигадка людей з метою досягнення компромісу і ніякого відношення до суті буття не має.

Дозволю собі коротко викласти свої міркування з цього питання.

Матеріалісти стверджують, що Бога немає, а початок життя є результат якогось космічного вибуху. Я не можу в це вірити. По-перше, звідки узявся космос, якщо немає Бога, хто визначив і управляє процесами у ньому? По-друге, що вибухнуло, якщо нічого не немає, адже вибух – це результат достатньо складної хімічної взаємодії деяких речовин? Ну а в третє, чи бачив хто-небудь, коли-небудь, щоб в результаті вибуху вийшло щось путнє. Скільки разів, наприклад, потрібно висадити у повітря магазин з автозапчастинами, щоб вийшов автомобіль, або аптеку з лікарською сировиною, щоб утворилася пігулка, а вони стверджують про утворення живої клітини – абсурд.

Не розумію також легковажності людей, які заперечують існування Бога кажучи: «А хто його бачив?» Постійно навколо себе ми бачимо різні предмети: будь то меблі, посуд та ін. Не дивлячись на те, що ніколи не бачили майстрів, що виготовили їх, нікому не спадає думка про те, що все це з'явилося саме по собі. Якщо є річ, то однозначно є той, хто її зробив – адже це очевидний факт. І якщо нікчемна річ не з'явилася випадково, то як можна думати, і тим більше стверджувати, що людина, життя, всесвіт в своїй появі не потребували Творця, тільки на підставі того, що вони його не бачили.

Також не можу погодитися із словами тих, хто каже: «Якби був Бог, то він не допустив би війн, хвороб, смертей. Не погоджуюся, по-перше, тому що ця думка не є основою для обговорення питання про існування Бога, ну а по-друге, ніколи не чув про те, щоб Бог обіцяв позбавити людство труднощів. Навпаки істинно віруючі люди кажуть, що життя дане Богом з метою випробовувати людей по їх справах.

Насправді, на мій погляд, розібратися в тому, є Бог чи ні, зовсім не важко і для цього не потрібно бути вченим, досить бути просто уважною людиною.

Одного простого пастуха запитали про віру в Бога. Він відповів: «Я щиро переконаний в існуванні Бога». «А чому ти такий переконаний в цьому», - поцікавилися ті, що питали. На що він відповів: «Коли я втрачаю свою отару, то шукаю її по слідах. Якщо бачу сліди, то знаю, мої тварини були тут. Коли я дивлюся на себе і навколишній світ, розумію, що є Бог, тому що в усьому існуючому я бачу сліди мудрого творіння».

І насправді, один лише глибокий погляд на людей, тварин, рослини, птахів, комах, на море, небо, зірки, і постає питання: «Як же це все могло з'явитися у такому різноманітті і такій впорядкованості?» Відповідь очевидна - це факт існування Творця.

Я теж побачив ці ознаки, ці знамення в усьому, що оточує, і став вірити в Бога переконано, я перестав ставитися до себе як до випадковості і зрозумів, що Бог дав нам це життя з певним наміром.

Сенс життя людини.

Багато людей припускаються серйозної помилки, коли розмірковуючи про сенс життя, ставлять це питання собі. Природно у відповідь вони «чують» те, що більш за все хочуть почути. Тому для одних сенсом життя стає кар'єра, для других гроші, для третіх влада, для когось сенс життя – це сім'я, діти і тощо. Це було б вірно, якщо кожна людина сама створила б себе з нічого, тоді природно їй й вирішувати навіщо. Але людину створив Бог, і це значить, що тільки йому споконвічно відомо, навіщо Він дав нам це життя.

Наприклад, якась людина побудувала яхту. Одні подумали, що для продажу, інші вирішили – для перевезення людей, але це лише припущення, а дійсну мету створення цієї яхти знає той, хто її побудував і ті, кому він це розповів. Отже, рішення про сенс свого життя потрібно приймати тільки на підставі одкровення від Всевишнього.

Одкровення.

Бог не залишав людей без знання про дійсну суть буття. На різних етапах становлення людства, Всевишній посилав людям одкровення, останніми з яких були Тора, передана через Мойсея, Євангеліє принесене Ісусом і Коран – відкритий людству через Мухаммада (с.а.с.).

Але якому з цих послань можна довіряти, чи користуватися будь-яким без розбору?

Відповідь однозначна – керуватися необхідно тільки тим писанням відносно якого є докази його Божественного походження. Інакше, людина так і не довідається про істинний сенс свого створення і можливо потрапить під вплив тих, хто використовує природжену релігійність людей в своїх інтересах.

З цією метою необхідно розглянути ці докази.

Уявіть собі якусь людину, яка прийде до вас і скаже, що він посланець Бога і приніс вам від нього звістку. Але які є підстави вірити йому і довіряти тому, з чим він з'явився? Очевидно, ніяких! Тому Всевишній завжди супроводжував своїх посланців дивами, побачивши які люди переконувалися в їх пророчій місії.

Дивом Мойсея було чарівництво. У його час було дуже багато знавців магії і фокусного мистецтва, вони чудово могли зрозуміти, що можна зробити за допомогою мистецтва, а що неможливе. Тому, в тому, що демонстрував перед ними Мойсей вони бачили не що інше, як знак від Всевишнього. Ісус повертав до життя безнадійно хворих, від дотику його рук, прозрівали сліпі, видужували прокажені, він ходив по поверхні води і багато що інше, та і до того ж був народжений від незайманої жінки. Все це переконувало людей в його зв'язку з Богом.

Так, але хіба хтось сьогодні може засвідчити, що він бачив ці дива? Після того, як ці посланці залишили цей світ, їх дива вже не бачив ніхто, відповідно немає підстави довіряти тим писанням, з якими вони з'явилися, тим більше що з часом ці книги зазнали істотних змін, так що не можна вже розібрати, де слово Бога, а де вигадки Матвія або Луки.

Що ж до Мухаммада (с.а.с.), то його посланницьку місію Всевишній підкріпив дивом, яке і до цього дня продовжує переконувати людей. Це диво – є Коран. З самого початку його низведення і до цього дня в ньому не змінено жодної деталі. Всевишній захистив свої слова тим, що послав її арабською мовою в абсолютно неповторному стилі. Людина неспроможна висловлювати свої думки так, як це зроблено в Корані.

У спілкуванні ми користуємося звичайним розмовним стилем. Деякі люди вміють висловлювати свої думки у формі рими, що лежить в основі різних поетичних стилів. Стиль Корану – це ні перше, ні друге – це щось особливе (потрібно відмітити, що переклади Корану з арабської мови на інші передають всього лише короткий зміст тексту, але абсолютно не зберігають неповторність стилю). Коли Мухаммада (с.а.с.) звинуватили в тому, що він брехун і сам складає тексти Корану, Аллаг послав аят (2.23, 24). Тобто якщо ви думаєте, що Коран складає Мухаммад (с.а.с.), спробуйте зробити щось подібне – адже якщо це зміг один араб, то обов'язково повинно вийти у когось ще. І не дивлячись на те, що Мекка в ті часи славилася своїми поетами, які чудово володіли всіма поетичними стилями, нікому з них не вдалося зробити це. Тому щирі люди, почувши з вуст, здавалося б, звичайної людини таку мову, одразу розуміли, що це ніщо інше, як Одкровення від Бога, а Мухаммад (с.а.с.), той самий посланець, про прихід якого говорили попередні пророки.

До цього дня ніхто ще не зміг відповісти виклику Корану повторити щось подібне. З появою інформаційних технологій, цю задачу намагалися вирішити за допомогою комп'ютера, і знову таки невдало. Навіть Америка і її союзники, не дивлячись на свою ненависть до Ісламу і мусульман, нічого кращого, ніж військові дії, під приводом війни з тероризмом не вигадали.

А здавалося б, скласти одну суру подібну за стилем до сури Корану і все – відразу можна було б поставити під сумнів Божественне походження Корану, а далі перевиховати всіх на свій лад. Але те, що зробив Аллаг, людям не під силу.

У Корані мовиться про інших пророків і зокрема про Мойсея і Ісуса, і про те, як їм було наказано доносити послання до людей. І ми, мусульмани, в це переконано віримо. Але після того, як Всевишній послав через Мухаммада (с.а.с.) Коран, всі люди, незалежно від раси і народності повинні дотримуватися Ісламу (Трапеза, 3, Імран, 83).

Повертаючись до питання про сенс життя, мені залишається процитувати аят Корану, в якому Бог каже: «Я створив джинів і людей для підкорення мені». Ті, хто приймуть істинну віру і будуть дотримуватися керівництва Бога, їм приготований рай – обитель вічного щастя і благополуччя, на інших чекає пекло – геєна болю, мук і ганьби, - це тих, хто відвернувся від Всевишнього, Його посланника і Книги.

Абу Ібрагим

Бахчисарайський р-н

........................................................................................................................

Українською переклав Мухаммад Іслам Аль-Украні

Київ